Я Франции несла свободу,
Свободу от огня и войн,
Моей души последнею тревогу,
Я растворяла в вере, словно соль…
Я умирала сотни дней,
Для Состраданья, что безмолвно,
Страдало в мире за людей,
Предав Себя им добровольно.
Кто оценил ЕГО служенье?
Моё служенье, это меч…
Я возношу Ему моленье,
Что снял Он бремя, с моих плеч…
II
О, мой Господь… Тебя отвергли…
Отвергли … и меня…
В рассвете мартовского дня,
Я пред крестом… что люди свергли,
Чтоб оправдать грех без Тебя…
III
Меня судили судом ,,веры”,
Что угождала палачам.
А я душой узрела Храм,
Где стены так прекрасно белы…
Но приближался страшный час,
Моей разлуки с этим миром…
Я шла на это, ради вас,
Кто верен всем Небесным силам,
Того, Кто умер и воскрес,
Кто ныне рядом предо мною…
Из Рук Его возьму венец,
И успокоюсь чистотою,
Единого Источника любви……….
..........................
..........................
P.S. Жанна была казнена 30 марта 1431 года от Р.Х.
Настя:
Вера Жанны д Арк была принята в Небесную Арку... А казнили её бравые священники... Глупая какая история! Глупая в смысле как Крест Христов глуп, как Ноева Арка, которую он строил на суше... ЛЮДИ ХОХОТАЛИ! Но ИТОГ мы можем знать, если мы боимся Бога...
Написала это сообщение, поставил точку и тут же молния шарахнула в сеть, и пришлось всё перезагрузить, перепечатав по памяти......
Распечатала на стихи.ру, только вздохнула, подумав скопировать сюда и второй раз шарахнуло...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Кто верен всем Небесным силам,
Того, Кто умер и воскрес,
Кто ныне рядом предо мною…
Из Рук Его возьму венец,
И успокоюсь чистотою,
Единого Источника любви……….
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.